У Хмельницькому провели в останню путь двох захисників

Сьогодні, 14 травня, у Хмельницькому відбулося прощання із захисником Олександром Кондратюком, який загинув на Донеччині у вересні 2024 року. До початку повномасштабної війни Олександр працював автомеханіком, а з початком вторгнення почав допомагати ремонтувати автомобілі для Збройних сил України. Згодом він став на захист Батьківщини, служачи в 214-му окремому штурмовому батальйоні OPFOR.

«Ми прожили в шлюбі вісім років, у нас є донька. Про свого чоловіка можу сказати тільки найкраще… Він не лише ремонтував автомобілі для Старокостянтинівської військової частини, але й вирішив іти на фронт. Він був для мене найкращою людиною і мужнім захисником. Донька його обожнює, він для неї найкращий татко. Я вдячна Богу за це кохання…», — зазначила у коментарі ТРК «Місто» дружина Героя Наталія Кондратюк.

За її словами, Олександр ніс службу на Покровському напрямку, поблизу населеного пункту Костянтинівка. «Вони тримали оборону на позиціях. Він зник безвісти 26 вересня 2024 року. Через місяць було опубліковано відео штурму на російських телеграм-каналах… Я впізнала свого Сашу. Після 19 місяців зникнення безвісти, 5 травня ми дізналися про збіг ДНК», — розповіла дружина.

Захисника поховали на Алеї Слави у Хмельницькому. Під час прощання дружина та волонтери оголосили про збір коштів на «дрони помсти» в пам’ять про Олександра Кондратюка. Олександр залишився назавжди у віці 31 року.

У цей же день у Хмельницькому також відбулося прощання з Героєм Андрієм Пугачовим, який загинув 9 травня 2026 року. Андрій служив у складі полку поліції особливого призначення КОРД (стрілецький) та обороняв Донеччину. Згідно зі словами знайомих та побратимів, він був чуйною та доброю людиною.

«Ми познайомилися, коли моя близька людина була в полоні. Він дуже мене підтримував. Андрій завжди був добрим, на нього можна було покластися. Завдяки йому я полюбила його рідну Донеччину, тому що так про неї розповідав, і вона стала мені близькою. Війна нас об’єднала. Він говорив, що тут його дім, і так він і загинув на своїй малій Батьківщині… Він заплатив велику ціну, і хочеться, щоб це пам’ятали», — поділилася спогадами подруга захисника Анастасія Крисак.

«Ми із Андрієм познайомилися два роки тому, коли створили наш підрозділ. Разом ми служили протягом 1,5 року. Ми пройшли Торецьк, околиці Торецька, Іванопілля, Костянтинівку… Він був для мене добрим другом», — згадує «Футболіст», побратим Андрія.

Андрія Пугачова поховали на Алеї Слави. Він залишився у віці 27 років.