На Хмельниччину повертаються загиблі воїни

На Хмельниччині знову трагічні новини — громади області прощаються зі своїми героями, які полягли, захищаючи країну від російської агресії. Кожен із них мав власну історію, мрії, сім’ю та незламну віру в перемогу. Їхні імена назавжди залишаться в пам’яті земляків.

У Шепетівській громаді провели в останню путь солдата Пипича Олександра Олександровича — водія десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу. Воїн загинув 27 вересня 2025 року під час бою на Покровському напрямку Донецької області, коли ворожий FPV-дрон влучив у його позицію.

Ще одна втрата — у Нетішинській міській громаді, де стало відомо про загибель Олександра Журавля. Понад десять місяців його вважали зниклим безвісти, але нещодавно з’ясувалося, що воїн загинув 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Пустинки Покровського району. Солдат служив гранатометником у складі військової частини №2960. Йому було 44 роки.

У Грицівській громаді повідомили про загибель Віктора Васильовича Корольчука, 1993 року народження. Більше року він також вважався зниклим безвісти. Тепер офіційно підтверджено, що боєць загинув 3 липня 2024 року поблизу Карлівки Покровського району, виконуючи обов’язки стрільця-снайпера 7 парашутно-десантної роти.

Прощання з Володимиром Олішевським відбулося у Чорноострівській громаді. У 2023 році він добровольцем став до лав Збройних Сил України, воював на найгарячіших ділянках фронту. З 11 грудня 2024 року вважався зниклим безвісти, а 11 вересня 2025-го стало відомо, що він загинув поблизу Курахового. Солдату, кулеметнику стрілецького взводу, було 57 років.

Додому, «на щиті», повернувся й Петро Ярославович Гавра, мешканець села Новоселиця Полонської громади. Оператор відділення електронної підтримки роти радіоелектронної боротьби, він помер у Запорізькій обласній клінічній лікарні, перебуваючи на лікуванні після служби.

У Славутській громаді віддали останні почесті Руслану Володимировичу Антошку, 1983 року народження. З перших місяців повномасштабного вторгнення, з квітня 2022 року, він добровільно пішов служити до лав 47-ї окремої механізованої бригади «Магура». 11 вересня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля Юнаківки Сумської області, воїн загинув, боронячи країну. Йому було лише 42 роки.

Кожен із них — приклад мужності, честі та любові до Батьківщини. Їхній подвиг — це щит, на якому тримається мирне життя України.