У Хмельницькій області в останню путь провели двох воїнів

Сьогодні, 11 серпня, у Хмельницькому прощались із воїном Миколою Михайленком, який більше двох років вважався зниклим безвісти. Нещодавно проведена ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

Микола Олександрович Михайленко з’явився на світ 27 травня 1998 року на Житомирщині. Коли йому виповнився рік, помер батько. Після закінчення Зубковицької школи Микола вступив до професійно-технічного училища, де отримав професію столяра. Про це в сюжеті ТРК «Місто» розповіла його сестра Наталія.

Під час повномасштабного вторгнення Микола служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади.

«Ми познайомились, коли в мене вже було двоє дітей. Він прийняв їх, як своїх. Дуже любив дітей, і вони відповідали йому взаємністю. Коли ми зустрілися, він вже проходив військову службу, підписав контракт у Хмельницькому. Потім його перевели в бойову бригаду, і він відправився на Покровськ. В той час він і зник безвісти», – поділилась дружина Інна.

За її словами, побратим Миколи повідомив, що з допомогою дронів було зафіксовано його загибель.

«Ми до останнього сподівались, що, можливо, він був поранений і його забрали. Ми телефонували в лікарні, госпіталі, морги», – зазначила дружина захисника.

Не так давно результати ДНК-експертизи підтвердили, що Микола Михайленко загинув 3 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.

Остаточний спочинок воїн знайшов на Алеї Слави у Раковому. Герою назавжди залишиться 25…

Цього ж дня мешканці Хмельницького провели в останню путь ще одного захисника — Юрія Денисюка, який загинув 5 серпня 2026 року.

Юрій проходив службу в 11-му прикордонному загоні «Форпост» Державної прикордонної служби України, захищаючи Сумщину та Чернігівщину.

Як сказала його сестра Лариса Лебідь у сюжеті ТРК «Місто», Юрій нещодавно повернувся з відпустки.

«Ми святкували його день народження. Він йшов із надією, що скоро повернеться… Він якось це відчував», – згадує Лариса Лебідь.

Швагро захисника Петро Лебідь описує Юрія як добру та скромну особистість.

«Надзвичайно любив спорт, мав безліч нагород, активно їздив на велосипеді… У молодості служив на флоті. Після служби залишився жити в Хмельницькому. Ми сумуємо за ним…», – розповідає Петро Лебідь.

Остаточний спочинок Юрій знайшов на Алеї Слави. Йому навіки залишиться 56…