На Хмельниччину повертаються загиблі воїни

Україна знову втратила своїх захисників. У громадах Хмельниччини попрощалися з трьома воїнами, чиї життя обірвала російсько-українська війна.

Дмитро Гулей

У четвер, 11 грудня, Новодунаєвецька територіальна громада провела в останню путь захисника Дмитра Гулея. Свій останній бій він прийняв 19 липня 2024 року. Понад рік — один рік і чотири місяці — військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно експертиза підтвердила його загибель. Про це повідомили у Новодунаєвецькій селищній раді.

Дмитро Гулей народився та виріс у селі Підлісний Макарів. Після закінчення школи навчався у вищому професійному училищі, де здобув фах механіка-автослюсаря. Він був старшим у багатодітній родині та з юних років допомагав матері виховувати чотирьох сестер і брата.

Після навчання Дмитро працював за кордоном. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії, він перебував в Україні. 25 травня 2024 року добровільно став до лав Збройних Сил. Уже в липні зв’язок із ним обірвався. Поховали воїна на кладовищі села Міцівці.

Артур Бойко

У п’ятницю, 12 грудня, Славутська та Староостропільська громади прощалися з Артуром Бойком. Захисник загинув 29 листопада під час бойових дій на Харківщині. Деякий час він також вважався зниклим безвісти, допоки не було проведено ідентифікацію тіла. Про це повідомили у Славутській міській раді.

Артур Бойко народився 13 лютого 1987 року в місті Нетішин. Закінчив місцевий професійний ліцей, отримав спеціальність зварювальника. Певний час працював на Хмельницькій атомній електростанції.

У 2005 році разом із родиною переїхав до Славути. Там понад два десятиліття працював автомеханіком у «Мото Центрі». Близькі та друзі згадують Артура як щиру, доброзичливу й уважну людину, яка по-справжньому любила свою справу.

24 лютого 2025 року Артура Бойка мобілізували до Збройних Сил України. Він проходив службу у військовій частині А2167. 29 листопада 2025 року солдат Артур Олександрович Бойко загинув поблизу населеного пункту Ізбицьке Чугуївського району Харківської області, виконуючи бойове завдання. Поховали захисника на кладовищі у селі Чорна.

Сергій Лукасевич

Цього ж дня, 12 грудня, Ярмолинецька громада живим коридором зустріла Героя Сергія Лукасевича. Воїн загинув 1 січня 2025 року на Курському напрямку. Тривалий час він вважався зниклим безвісти, повідомили у Ярмолинецькій селищній раді.

Сергій Лукасевич проживав у Новому Селі. З дитинства захоплювався футболом та мріяв пов’язати своє життя з військовою службою. Цій мрії він не зрадив і в дорослому віці — у ЗСУ мав офіцерське звання капітана, брав участь у запеклих боях.

3 січня родина отримала повідомлення про зникнення Сергія безвісти. Відтоді почалися місяці болісних пошуків і надії. На жаль, нещодавно експертиза підтвердила його загибель.